У цей день духовенство Української Церкви на Нікопольщині молитовно згадує річницю світоча національної церкви в нашому козацькому краї приснопам`ятного протоієрея Авакума Зайця.
У 20-х роках в Святій Софії його рукопоклав Митрополит Василь Липківський, Предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви.
Отцець Авакум 46 років звершував служби в церкві Різдва Богородиці (3 дільниця). Як розповідає одна з його духовних: «Він не боявся ні чорта, ні партії, а ні КДБ».
У безбожний радянський час до останнього свого подиху служив українською мовою.
З благословення Преосвященнійшого Симеона Єпископа Дніпровського і Криворізького в усіх храмах Нікопольського благочиння були звершенні заупокійні богослужіння за нашим духовним камертоном - отцем Авакумом Зайцем.
http://kp.nikopolnews.net/novyny/17-lypnia-rokovyny-blazhennoi-konchyny-svtocha-ukrainskoi-tserkvy-na-nikopolshchyni-protoiiereia-avakuma-zaitsia
Опубліковано в Новини
Вівторок, 17 липня 2018 18:58

Два погляди на одне питання!!!

Нікопольська газета «Грані» розмістила на своїх шпальтах дві позиції місцевого духовенства Київського та Московського Патріархату стосовно необхідності Автокефалії для Української Церкви.
В двух словах про цей матеріал:
1. Позиція нашої Української Церкви - "ми підтримуємо всі зусилля, спрямовані на визнання автокефалії Православної Церкви в Україні"
2. Позиція Московської Церкви в Україні - "їм достатньо бути підпорядкованими Москві".
Висновки робіть самі...

"Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого" (Мт.5:37)

  1. Що таке автокефалія і чому вона важлива для УПЦ КП?

 

Слава Ісусу Христу! Щиро вітаю Вас дорога Анна та шановні читачі.

Перед тим, як я спробую відповісти на Ваші запитання стосовно теми надання Томосу про Автокефалію Українській Церкві, вважаю за необхідне зробити пояснення, що ж означає саме слово: «Автокефалія» і «Томос».

Автокефалія — це незалежний устрій в управлінні (від грецької «автос» — сам, «кефалос» — голова). Це найдавніша форма керування Церквою, яка корінням сягає ще апостольських часів. Кожна окрема парафія в давнину підпорядковувалася єпископу, який її очолював. Такі парафії або ж Церкви були незалежними одна від одної. Тобто вони були автокефальними чи помісними (місцевими, незалежними від інших).  

Томос — це грамота про отримання Помісною Церквою законної незалежності. Церква-Мати, яка засновує інші Церкви, згодом вирішує, чи відпускати їх для подальшого самостійного служіння Богу та ввіреному народу. 

Для Руси-України Матір’ю-Церквою є Константинопольська Церква, від якої наша держава отримала в 988 році Хрещення.
З плином часу розвинуті та розкинуті по всьому світу Православні Церкви домовилися між собою про свій статус та диптих —своєрідний рейтинг авторитетності церковних кафедр відповідно до часу свого заснування та ролі в утвердженні Православ'я.  

У сучасному диптиху згадуються 14 автокефальних Помісних Церков: Константинопольська, Александрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Російська, Грузинська, Сербська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська, Польська та Чеська і Словацька.

Для нас автокефалія — це узаконення власної церковної незалежності, при якій Українську Церкву внесуть у диптихи відповідно до історичної справедливості. 

Завдяки Томосу Українські Православні Церкви, які не підпорядковуються Московському Патріархату, об'єднаються з усією повнотою Всесвітнього православ'я. 

З історії ми бачимо, що кожен православний народ має право на свою незалежну національну Помісну Церкву.
І те, що сьогодні держава бере участь у процесі створення Єдиної Помісної Церкви в Україні, цілком природньо. Адже скрізь, де засновувалися православні автокефалії, держава брала активну участь у цьому процесі. Зрештою, Вселенський Патріах Варфоломій І сказав, що для визнання автокефалії Української Православної Церкви має бути підтримка виконавчої та законодавчої влади. Проте держава не втручатиметься у церковне життя, не призначатиме патріарха, митрополитів чи єпископів, не обиратиме собори.  
Хотів би підкреслити те, що за увесь час боротьби за визнання нашої Церкви Автокефальною - майже 30 років - зараз ми найближче до досягнення мети.

Ми всі очікуємо, що найближчими днями синод Константинопольського Патріархату ухвалить рішення і буде Томос щодо Української Помісної Православної Церкви.

Нас надихає заява архімандрита Української Православної Церкви (Московського Патріархату), колишнього керівника відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ (МП) отця Кирила (Говоруна) про те, що томос про автокефалію Української Православної церкви вже написаний. Цитуючи його інтерв`ю «5 каналу» він сказав: «Томос вже готовий. Він вже написаний. Я навіть знаю, хто його писав - писав мій учитель в Афінському університеті, де я навчався. Це один з кращих каноністів у православному світі... І тексти, які він пише, канонічні - абсолютно досконалі. Тому я думаю, що томос буде прекрасним документом канонічності, до нього неможливо буде пред'явити ніяких претензій. Томос готовий».

З історії ми знаємо, що Акт про підпорядкування Київської митрополії Москві (1686 р.) є незаконною дією; Константинопольський Патріархат не визнає Україну канонічною територією Російської Православної Церкви.

Україна, позбавлена власної Церкви, вже сто років тому (1917–1918) підносила вустами своїх ієрархів на Соборі питання автокефалії УПЦ. Відповідний закон Директорії УНР про автокефалію був прийнятий 1919 року.
Тож ми маємо зрозуміти, що для України єдина Помісна Православна Церква дуже потрібна. Якби у нас була б така Церква, то тієї війни, яка сьогодні триває на сході, не було. Росія б не відчувала підтримки в Україні, бо не мала б тут своєї Церкви. Для того, щоб утвердити українську державу, потрібні дві речі –  міцна армія і єдина Помісна Православна Церква.

 

 

  1. Ваше ставлення до заяв деяких священнослужителів щодо не канонічності УПЦ КП? Наскільки вони правдиві?

Взагалі обговорювати питання канонів із представниками Московського Патріархату – справа безнадійна. Якщо погортати сторінки історії Руської Церкви то у нас виникне багато запитань наприкладі того, чи канонічно, став київським митрополитом у 1448 році Іона, який не жив у Києві, а в Москві? До того ж він так і не отримав благословіння в Константинополі. Саме за його часів православна церква в Московії стала автокефальною – без згоди на те Вселенського й інших східних патріархатів. Наскільки канонічним було створення Московського патріархату в 1589 році? Чи підпорядкування йому Київської митрополі в 1686 році? Або наскільки відповідала канонам ліквідація патріаршества в Російській імперії за часів Петра І й створення тут синодальної церкви? І чи канонічним було «відновлення» в СРСР у 1943 році Московського патріархату, здійснюване з санкції Йосифа Сталіна? Або візьмемо зовсім недавні приклади. Чи відповідало канонам проведення Харківського собору УПЦ в 1992 році. і обрання на ньому київським митрополитом Володимира (Сабодана), який, власне, не належав до ієрархів УПЦ і взагалі на соборі був відсутнім? А що вже казати про більш «дрібні» приклади.

Історія Російської православної церкви – це постійне ігнорування й порушення православних канонів. Не в меншій мірі це стосується її філії – УПЦ (МП), яка перебуває в підпорядкуванні Московського патріархату. Тим не менше клірики цих церковних структур постійно говорять про свою канонічність. Мовляв, лише вони є «правильно» й «визнаною» церквою, що лише їхня віра є істинною. На жаль, на цю дешеву пропаганду «купляється» чимало людей. Насправді канонічність Московського патріархату ситуативна. Коли треба, пригадується якийсь канон. Коли ж виникає інша ситуація, про нього забувають. А то й часто здійснюється довільне трактування канонів, їхнє домислення. 

 

  1. Чи бачили ви зразки тих бланків, які священники УПЦ МП змушують підписувати своїх вірян? Прокоментуйте це, будь ласка.

Нічого нового, все це вже було в 90-х роках. Коли в 1992 році у Москві мали розглядати звернення собору української церкви про автокефалію, то перед цим вже збирали підписи, надсилали телеграми, що тут всі категорично проти автокефалії.

Так. Нажаль, я бачив ці бланки, які сьогодні так активно розповсюджують по кожному без винятку храмі нашого міста.
В свою чергу я хотів би подякувати в більшості своїй депутатам, громадським і політичним діячам, які не піддались на цю провокаційну антиукраїнську авантюру. І з впевненністю вже можу заявити, що цей «план» Московської Церкви як в Нікополі, так і в Україні вцілому провалився. Оскільки по всій Україні вони зібрали не більше 50000 тисяч підписів на 12 000 храмів УПЦ МП.

В свою чергу, можу констатувати позитивну динаміку нікопольських містообразуючих підприємств, котрі відмовились від проведення збору підписів серед своїх працівників.
Священники московського патріархату у Нікополі вкотре показали, що є противниками єдності нашого народу, та підтримують ідею «руського міра».        

Але я глибоко переконаний, що серед цієї Церкви є багато глибоковіруючих людей, які залишаються щирими патріотами, які вболівають за долю України. Багато хто з них під час російської агресії молиться саме за українських воїнів, допомагає їм і не погоджується з імперськими штампами ідеї «Третього Рима».

 

 

  1. Що зміниться для УПЦ КП з визнанням її автокефалії? Як надання автокефалії вплине на церкви Московського Патріархату?

Надання Томосу Вселенського Патріарха для України  стане суттєвим поштовхом для об’єднання українського народу,.

Коли буде Томос, то йтиметься про тисячі парафій, цілими єпархіями та областями будуть переходити з УПЦ МП до Помісної Церкви.

Я твердо переконаний в тому, що буде визнанна Помісна Українська Православна Церква. Це не просто віра – це тверде переконання. Питання не в тому, буде чи не буде – питання в тому, буде раніше чи пізніше.

Стовоно другого питання то відповім так, якщо Московський Патріархат в Україні захоче, він приєднається, а якщо не захоче, не буде приєднуватися. Якщо не приєднається, то в Україні буде дві юрисдикції, дві канонічні Церкви: одна буде Українська Православна Церква, і ще одна – Екзархат Російської Православної Церкви в Україні.

Дякую Вам дорога Анна за нагальні питання, які хвилюють наших читачів. Спаси вас Господь, наше місто і всю нашу Богом бережену Україну! Бажаю всім мирного неба над головою та рідної землі під ногами, перемоги і віри в краще майбутнє та визнання нашої святої Помісної Української Православної Церкви з центром у Києві!!!

Ієромонах Меркурій (Скороход) благочинний Ніокополя та району Української Православної Церкви Київського Патріархату, військовий капелан

Опубліковано в Новини

З благословення керуючого Дніпровською єпархією Преосвященнійшого Владики Симеона духовенства Томаківки, Нікополя та Покрову звершило чин відспівування полеглого воїна Володимира Дьяченко.
Звертаючись до рідних і близьких спочилого, ієромонах Меркурій (Скороход) та протоієрей Іван Назарик від імені єпархіального архієрея висловив щирі співчуття рідним і близьким та запевнив у молитві за новопреставленого Героя.
Отці наголосили, що Володимир виконав найвищий заповіт християнської любові, поклавши власне життя за інших, тому ми маємо надію, що Господь не позбавить його Своєї ласки у Царстві Небесному, а ми матимемо ще одного небесного молитвеника за нашу багатостраждальну українську землю.
Провести в останню путь загиблого захисника України прибули члени ГС «Асоціація учасників бойових дій Нікопольщини», побратими з Марганця та Томаківки.
На прощанні також були присутні представники обласної та районної влади.
Користуючись можливістю висловлюємо щиру подяку заступнику міського голови Сергію Тихенко, за фінансову допомогу у транспортних витратах для поїздки до Томаківки, а також автоперевізнику Віталію Варшедський, який забезпечив перевезення за мінімальною ціною собівартості палива.
Вічна пам’ять героям України!
Герої не вмирають!!!
Фото Юрія Горобця

Опубліковано в Новини

Різдво чесного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – одне з великих християнських свят, яке відзначається всім православним світом 7 липня.
У цей день з благословення керуючого Дніпровською єпархією Преосвященнійшого Владики Симеона громада храму св. прав. Петра Калнишевського міста Нікополь на чолі з ієромонахом Меркурієм (Скороходом) прибула до міста Покров, аби звершити спільну Божественну літургію та привітати протоієрея Івана Назарика з Днем Тезоіменитства.
Загалом на адресу батюшки лунало в цей день багато вітань і побажань, за які отець Іван щиро і від душі дякував усім, хто розділяв радість його Дня Ангела.
Під час урочистого богослужіння в храмі благовістилась проповідь на тему свята Різдва пророка Іоанна Хрестителя про якого Господь Ісус Христос сказав: «З народжених від жінок не було (пророка) більшого за Іоанна Хрестителя». Іоанн Хреститель прославляється Церквою, як «ангел, і апостол, і мученик, і пророк, і світоч, і друг Христів, і пророків печать, і ходатай старої і нової благодаті, і з народжених Пречеснійший, і світлий Слова глас».

Святий Предтече і Хрестителю Господній Іоанне моли Бога за нас!

P.S. Висловлємо щиру поядку отцю Івану Назарику з родиною та громадою храму за такий теплий прийом і підносимо наші гарячі молитви про те, щоб Господь Всемилостивий і надалі по молитвам його небесного заступника завжди оберігав на кожному кроці пастирського життя во Славу Божу та на користь нашої Помісної Української Православної Церкви з центром у Києві.

Фотомитець Юрко Горобець

Опубліковано в Новини

12 липня, у день пам'яті святих і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла, з благословення Преосвященнійшого Симеона Єпископа Дніпровського і Криворізького та на запрошення настоятеля храму отця Тимофія Редько духовенство Марганцю, Покрова і Нікополя звершили соборну Божественну літургію з нагоди престольного свята.
За святковим богослужінням молились благочинні міст Марганець отець Тимофій Редько, благочинний міста Покров протоієрей Іван Назарик та благочинний Нікополя і району ієромонах Меркурій (Скороход) разом з отцями – ієродияконами та багаточисельними парафіянами.
По завершенні богослужіння був відправлений Молебень з молитвою за справедливий мир в Україні та перемогу над ворогом і супостатом.
Святкова служба закінчилась торжественним козацьким многоліттям.
Отець Меркурій та отець Іван від щирого серця вітали настоятеля та громаду храму із цим великим святом! Побажали міцного здоров`я, щастя й добробуту кожній родині.
У своєму слові вони зазначили: «Нехай завжди буде благословенна ваша рідна марганецька земля, а свято ввійде в кожний дім миром, щастям і радістю на Многії Літа».

Фотомитець Юрко Горобець

Опубліковано в Новини

15 липня в нашому храмі відбулось таїнство вінчання. Обітницю любові перед Богом склали Віталій Мухін та Лариса Ткачова.
Ми бажаємо подружжю Божого благословення, міцного кохання, взаєморозуміння та радості на Многії Літа.

 

Прес-служба Нікопольського благочиння

Опубліковано в Новини

І ті хто ще живе стереотипами «руського миру» мають зрозуміти, що зворотнього шляху вже немає. Томос вже написаний і він не за горами!!! Помісна Українська Православна Церква з центром у Києві повстане у найближчі часи незважаючи з Московським Патріархатом чи без нього. 
В нашій державі народилось покоління віруючих, мільони з яких були хрещені в Українській Православній Церкві Київського Патріархату.

Опубліковано в Нікополь

14 липня, у суботу, з благословення Керуючого Дніпровською єпархією Преосвященнійшого Єпископа Симеона на місці козацького цвинтаря міста Нікополь (р-н Новопавлівки), з ініціативи козаків «Микитинської Січі», та фінансової підтримки депутата Дніпропетровської обласної ради, крайового отамана Володимира Євтушенка та депутата Нікопольської міської ради Анатолія Добророднього відбулось освячення пам`ятника на честь полеглих козаків.

Опубліковано в Нікополь
Понеділок, 30 січня 2017 23:00

Таїнство єлеєосвячення

Таїнство Єлеєосвячення (Соборування)
 
Таїнство Єлеєосвячення – це священнодія, у якій під час помазання тіла єлеєм на хворого призивається благодать Божа, яка зцілює душевні й тілесні немочі. Воно ще зветься соборуванням, бо звершується собором священиків у складі семи, хоча в разі потреби звершувати його може й один священик.

Опубліковано в Таїнства
Понеділок, 30 січня 2017 22:40

Таїнство Євхаристія

Євхаристія (грец. ευχαριστία — «подяка») чи Святе Причастя — одне з головних християнських Таїнств, яке визнають Католицька, Греко-католицька, Православна та деякі протестантські церкви. Воно є основою Євхаристійної Літургії. Православна Церква навчає, що Євхаристія — це Тіло і Кров Христові під виглядом Хліба і Вина, що Спаситель подав на Тайній Вечері, та що приймаючи Пресвяту Євхаристію (св. Причастя), люди приймають дійсне Тіло і Кров Христову, в які перетворилися хліб і вино під час св. Літургії.

Опубліковано в Таїнства
Зворотній дзвінок Відправте нам свій номер телефону і ми Вам зателефонуємо!
Обязательное поле
Обязательное поле
Дякуємо! Ми отримали ваш запит. Ми зв'яжемося з вами як можна швидше.

Контакти

Телефон. +38 (066) 007-52-19
Email. у фейсбуці
Адреса. вул. Кармелюка, 4. м. Нікополь

Скачать шаблоны joomla 3.4.